«Хтось колись сказав, що, коли у вас не залишається нічого, крім Бога, ви починаєте розуміти, що самого Бога вже достатньо. Бог стояв поруч зі мною, коли я нікому не була потрібна, Він не збирався відвернутися від мене й тепер. Бог зцілив глибокий біль, що жив у моєму серці».
Коли Дорі ще була маленькою, її мати залишила її, відіславши до притулку, де її постійно била вихователька, били її й жорстокі опікуни, постійно нагадуючи, що вона негарна і нікому не потрібна. Дорі не знала, що таке любов до того часу, коли одного разу студенти, що відвідали дитячий притулок, розповіли про те, що Бог її любить. Після того, як вона прийняла цю любов, її життя почало змінюватись.
Дорі – це вражаючий приклад того, як любов Божа може вплинути на людське життя. Доріс Ван Стоун розповідає читачеві про важке дитинство і чудові роки місіонерської діяльності серед племені дані в Новій Гвінеї.
У час, коли руйнується безліч шлюбів, у час зростання кількості незаконнонароджених і частого приниження дітей, ця історія є нагадуванням про те, що любов Божа, Його прощення і благодать сильніші, ніж людська образа та біль.